Анонси

1 2 3 4 5

Оголошення

1 2 3 4 5

Громадська думка

Як давно Ви проживаєте у Вашому населеному пункті?
 

Привітання

Вітаємо з днем народження

Шевченка Миколу Анатолійовича

22 грудня

З днем народження щиро вітаєм, Щастя і здоров’я Вам бажаєм, Хай сміється доля ,як калина в лузі, Нехай будуть поруч добрі, вірні друзі.


Квітку Оксану Василівну

2 січня

Хай постiйний успiх, радiсть i достаток, Сиплються до Вас, немов вишневий цвiт. Хай життевий досвiд творить з буднiв свята, А Господь дарує довгих-довгих лiт!


Остапчука Миколу Івановича

2 січня

З Днем народження вітаєм, Щастя й долі Вам бажаєм, Здоров’я небесної благодаті, Миру й злагоди у хаті. Хай здоров'я, радість і достаток, Сиплються не мов вишневий цвіт, Хай малює доля з буднів свято, І дарує Вам багато літ!


Запісецького Андрія Миколайовича

2 січня

Калиною радість в душі хай квітує, Сопілка любові хай серце хвилює, А роси ранкові безмежно і щиро, Щоденно дарують наснагу і силу! З Днем народження вітаєм ! Добра і радощів бажам, Здоров’я на усі літа, Хай в серці квітне доброта.


Петрова Ігоря Івановича

3 січня

Хай здоров’я, радість і достаток, Сиплються немов вишневий цвіт Хай малює доля з буднів свято, І дарує Вам багато літ!


Козоріза Юрія Олексійовича

4 січня

Хай квітне доля у роках прекрасних, Господь дарує радість і здоров’я. Хай кожен ранок з неба сонцем ясним Осяє Вас і світлом, і любов'ю!


Дубину Івана Михайловича

4 січня

Бажаємо світлої радості й сили, Ласкавої долі, добра і тепла, Щоб ласку Вам слало небесне світило, Здоров’ям наповнила рідна земля


Олійника Анатолія Володимировича

8 січня

Із Днем народження вітаєм ! Добра і радощів бажаєм, Здоров’я на усі літа, Хай в серці квітне доброта.


Колісника Василя Васильовича

13 січня

Нехай здоров’я завжди добрим буде, Щоб в роботі ладилось усе, За справи добрі хай шанують люди, У дім хай доля затишок несе. Хай горе обходить завжди стороною, А щастя приходить і ллється рікою! Бажаєм тепла, і добра, і любові! Хай Господь дарує многії літа, А в серці довіку живе доброта.


Плетіня Віталія Володимировича

30 січня

Калиною радість в душі хай квітує, Сопілка любові хай серце хвилює, А роси ранкові безмежно і щиро, Щоденно дарують наснагу і силу!


Новини відділу Держгеокадастру

Буртівська сільська рада
Село Бурти
Неділя, 30 жовтня 2011, 16:18

 

Село Бурти розташоване за 21 кілометр на північ від районного центру – Шполи та за 5 кілометрів від залізничної станції «Цвіткове». Село займає площу майже 500 га та налічує більше 300 жилих дворів.

Село Бурти засноване на початку 18 століття. В давнину тут перетиналися два шляхи. Один вів з Городища на Шполу, а другий – з В’язівка на Матусів. Поруч протікала звивиста річка Нікуд. Таку цікаву назву вона отримала тому, що нікуди не впадає. Вода за селом входить в пісок (плавун) і виходить аж за залізницею біля с. Станіславчик, а там вже біжить в річку. Дуже давно річку погородили греблями і утворили ставки. Назва центрального ставка Скарбовий пішла від не однієї легенди, які з сивої давнини передавалися з уст в уста і дійшли до наших часів.

Одна легенда говорить, що коли копали цей став, то знайшли цілу скриню із золотими монетами і різними дорогоцінними прикрасами. Інша – що вода в ставку була така чиста, що жовтий пісок , який лежав на дні, проти сонця аж виблискував із дна, ніби дорогоцінні скарби.

Річка Нікуд овіяна також легендами та цілими оповіданнями. Кажуть, річка починається невідомо звідки і невідомо куди дівається. За розповідями старожилів було відомо, що в леваді, за селом, там, де був колись залізничний міст, з-під землі вирвалося великої сили джерело. Води було стільки, що почало заливати низовину, поле, економію. Селяни що тільки не звозили і зносили до вируючого джерела: коноплі, шерсть, подушки, солому, каміння, пісок, глину, намагаючись забити зловісну тріщину.

Тепер те місце занесене мулом. Болото, яке було у леваді до 1950 року, корови не могли перейти в брід, бо загрузали в трясовині. Тут завжди густа трава, зелена і соковита, навіть у найпосушливіше літо нагадує, що тут було все залите водою.

В 1829 році в Буртах засновано Покровську церкву, причому цеглу для будівництва церкви виготовляли з місцевої сировини – піску і рудої глини, яку тоді називали руда і добували на околиці Матусова. Покровська церква у Буртах була другою мурованою церквою в Шполянському районі. Будівля збереглася і понині.

Першу церковно-приходську школу було відкрито у Буртах у 1862 році. Про це свідчить Київський облдержархів (Ф.у.,Оп. 65,спр. 10,арк…3-5).

До 1871 року (в цей період збудовано залізницю, завод у місті Шпола, яка починає розвиватися швидкими темпами) село Бурти було містечком схожим на Шполу. В центрі села був базар, що простягався від церкви (від Обеліска) аж до Скарбового ставка. Навесні у свято Теплого Олекси в Буртах був великий ярмарок, який стояв цілий тиждень. Сюди з’їжджалися люди з ближніх міст і сіл, щоб щось продати чи купити. Розповідають, що навіть Т. Г. Шевченко був декілька разів у Буртах на ярмарку, коли ще був козачком у пана Енгельгарда.

В той час в селі жило 40 сімей євреїв, які ходили до синагоги, ховали померлих на окремому кладовищі. В центрі села були єврейські будинки, з яких один лишився до наших часів.

Бурти дали Україні видатного музиканта, актора - В. С. Василька-Миляєва. Він був сиротою, його утримувала Буртівська економія. Невідомо за що його виключили з інституту і він деякий час жив у Буртах. Давав уроки танців і музики дітям багатих євреїв. Вчив грамоти на скрипці трьох дітей мужиків за харчі (в одного обідав, в другого вечеряв, а в третього снідав.) В селі Василько отримав прізвисько «студент».

Особливо мав авторитет серед молоді: учив співати церковних і світських пісень, за це батюшка дозволив йому займатись з хором вечорами. Тому в Буртах був хороший церковний хор. В церкві була багата бібліотека, яку розграбували, коли закривали церкву.

Сумна історія Голодомору 1932-1933 років прокотилася по Буртах. За ці роки в селі померло 483 особи. Вижили ті, в кого були корова та трохи прихованого хліба. Весною померлих завезли в одну яму і через декілька днів її закопали. Цікавий такий факт: Верхогляда Івана, який уже був на грані смерті, Голуб Яків (він тоді звозив померлих людей) викинув на підводу і кинув до ями, яка була на старому кладовищі. Верхогляд, прийшовши в себе, почав гукати на допомогу. Сарапин Наум, що жив біля кладовища (де нині садиба Шпильового Івана Дементійовича) почув, витяг його з ями. Нагодував, чим мав. Іван вижив, пройшов Велику Вітчизняну війну, помер вже в похилому віці. А Нецвітний Карпо мав велику сім’ю. Щоб урятувати двох синів з голоду, завіз їх на станцію і посадив на поїзд. По дорозі дітей було знято з поїзда, вони потрапили до дитячого будинку. Старший помер, а менший Василь лишився живим. Знав лише своє ім’я і прізвище, назву станції «Цвіткове». Коли виріс, по закінченні війни (був учасником бойових дій) приїхав до Буртів, знайшов своїх батьків і родичів.

В роки колективізації в селі було розкуркулено 30 сімей.

У Великій Вітчизняній війні брало участь 213 жителів села, з них загинули на фронтах війни 166 чоловік, 151 - нагороджено бойовими орденами та медалями.

На території села є дві братські могили, де поховано 85 воїнів Червоної Армії, які загинули, визволяючи село.

Не минула с. Бурти і Чорнобильська біда. Троє бур’ян брали участь у ліквідації її наслідків: Бобошко Віктор Миколайович, Черевко Микола Федорович, Царинник Микола Андрійович.

Буртяни гордяться своїми земляками - воїнами-афганцями (Аліпов Анатолій Олексійович, Мамітько Володимир Михайлович, Вдовицький Володимир Іванович, Кузуб Василь Іванович).

Нині на території села проживає 727 жителів. 44 з них нагороджено орденами та медалями. Є 3 орденоносці ім. В. І. Леніна - Олійник А. М., Олійник Н. К., Лагуткова К. Д.

Основним сільськогосподарським підприємством на території села є СТОВ «Україна», яке обробляє 1500 гектарів землі. З самого початку утворення СТОВ його очолив Сергій Миколайович Бовсун. На сьогоднішній день підприємство впевнено розвивається, оновлює техніку, освоює нові технології.

В зв’язку з розпадом колгоспів чимало людей в Буртах займаються самостійним обробітком земельних паїв. У 2009 році у Буртах налічувалось 66 одноосібників, які обробляли майже 180 га землі.

В Буртах діє нова 9-річна школа, в якій навчається 68 учнів. Очолює педагогічний колектив Людмила Іванівна Кишінько.

В селі працює сільський клуб, яким завідує Дорошенко Вадим Миколайович.

Село Бурти газифіковане і з кожним роком до газопроводу підключаються нові користувачі.

В селі працюють відділення пошти та ощадбанку, сільська бібліотека, два фельдшерських пункти, три приватних магазина.

Очолює сільську раду Волошин Олег Іванович, обраний вже вдруге на цю посаду у жовтні 2010 року.

Сьогодні село, незважаючи на тяжкий стан українських сіл, продовжує жити своїм життям. Жителі села приймають активну участь у фестивалях художньої самодіяльності, сільські спортсмени багато разів завойовували звання «Найспортивніше село» на районних змаганнях. В селі постійно проводяться різноманітні змагання, концерти, виставки. Буртяни завжди намагаються бути життєрадісними, діловими людьми, не втрачають оптимізму та віри у добро.

 

Церква Покрови с. Бурти

Церква Покрови Пресвятої Богородиці була заснована в с. Бурти у 1829 р.. Розповідають, що високопоставлений священик побудував синам три однакові церкви: в Матусові, Куцівці та у Буртах. Для будівництва використовували цеглу, яка вироблялась із місцевої сировини. Церква Покрови була другою цегляною церквою у Шполянському районі. Вона була побудована у формі хреста в плані, з продовженою західною частиною, одноголовою, з полу сферичною алтарною апсидою і дзвіницею над притвором в західному крилі. Дзвіниця мала 6 дзвонів, які було чути майже на 30 км навкруги. В 1930 р. церкву закрили, зняли хрест з купола, дзвони і перетворили її в комору. Але в період окупації у 1941 р. селяни зробили в церкві ремонт і відновили богослужіння. Під час визволення села від фашистських загарбників снарядом була зруйнована дзвіниця. Але церква все одно працювала і після війни. Приблизно у 1955 р. силами селян та за їхні кошти був зроблений ремонт церковної покрівлі. Приблизно у 1958-1960 р. під час сильного урагану дах церкви був частково зруйнований, після чого її закрили. В наступні роки було декілька спроб відремонтувати церкву, але роботу до кінця так і не було доведено. В даний час церкви покрови Пресвятої Богородиці є пам’ятником архітектури, знаходиться в напівзруйнованому стані і потребує капітального ремонту.

 

Храм засновано: 1819 р.

Коментар: Церква є [КЧк].

Покровская церковь, 1819—1829 гг. Построена в формах позднего классицизма. Кирпичная, крестовая в плане с удлиненной западной ветвью, одноглавая, с полуциркульной алтарной апсидой и колокольней над притвором (звонный ярус разобран). Главный фасад акцентирован четырехколонным портиком коринфского ордера со спаренными колоннами, несущими антаблемент, увенчанный треугольным фронтоном. Фасады северной и южной ветвей акцентированы четырехколонными портиками, увенчанными треугольными фронтонами. Средокрестие венчает купол на высоком световом барабане. В оформлении фасадов, разделенных развитым карнизом на два яруса, широко использованы характерные стилевые приемы классицизма: плоскости фасадов симметрично прорезаны различными по величине и форме оконными проемами — с полуциркульными перемычками, прямоугольными и круглыми, фасады колокольни обработаны рустом, мотив венчающего карниза с модульонами повторяется на фронтонах и барабане купола. Церковь двусветная. В интерьере доминирует высотно раскрытое подкупольное пространство, боковые ветви перекрыты коробовыми сводами. Хоры занимают второй ярус притвора и выходят П-образной формой плана в центральный объем. На стенах — монументальная масляная живопись 1900 г.

Памятник относится к характерной для позднего классицизма группе крестовых в плане однокупольных храмов. [ПГА, т. 4, с. 257]